Яким запам’ятається День перемоги-2017?

Безумовно, можна багато списів зламати сперечаючись, чи комусь потрібен День перемоги у сучасній Україні, чи є адекватним знищення людожерських фашистських режимів шляхом їх заміни на більш гуманний комуністичний тоталітаризм, не кажучи вже про далеко не повністю однозначну роль інших учасників національно-визвольних змагань. То все – філософія й роздуми, що є більш об’єктивними у льосі холодного розуму, проте, людьми насамперед, нажаль, керують кіпуче-бурхливі емоції. І цією особливістю, слід відзначити, часто користуються не стільки вітчизняні політики, які, маємо надію, іще не до кінця є ворогами України, прикриваючись іншими громадянствами, скільки відверто ворожі, антиукраїнські сили з близького зарубіжжя.
Нечисельні інциденти з емоційним протистоянням між прихильниками звичного для пост-радянської України сценарію святкування Дня перемоги, який у більшості аспектів нагадував би так званий “Бессмертний полк”, що крокував 9 травня Червоною площею в Москві, та представниками різноманітних українських національно-патріотичних рухів, нажаль, стали черговим елементом прогресуючого карикатуризму в більшості російських та навіть у деяких європейських мас-медія, до якого вдаються антиукраїнські пропагандисти аби змалювати замовлену в Кремлі чергові “мультяшку” про недолугість та розумову неповноцінність України, її влади та пересічних громадян.    

І їх можна зрозуміти, бо вже неможна грошима мотивувати російських військовиків найматися у підрозділи т.зв. першого та другого ешолонів оборони маріонеточних проросійських недореспублік “ДНР” та “ЛНР”. 

Тільки зображаючи українця як дикуна, деградуючого у своєму світогляді до печерного нацизму, що нападає на мирно крокуючих із гвоздичками та портретами дідів (ну, що іще могли вигадати російські політтехнологи?) нащадків тих, хто здобув однозначну перемогу над Третім Рейхом, можна сіяти непорозуміння, розбрат і ворожнечу між людьми однієї по-суті віри, із величним, хоча й гірким минулим.
Всю ту роботу щодо болісного стикання українців один з одним під яскраві спалахи фото і відеокамер, виявляється, координують цілком конкретні люди, що, вочевидь, не тільки самі є достатньо мотивованими фінансово, але й можуть собі дозволити заохочувати й тих стареньких, яких українська держава позбавала свого адекватного піклування через постійну економічну скруту, бо хтось постійно щось краде. 

От і не зайвою виходить для них ота “іудівська” срібляста копійчина, що пробуджує в них надзвичайні й неперевершені драматичні актерські здібності.
Саме це й було продемостровано вранці 9 травня в Київі поблизу станції метрополітену “Арсенальна”, де, фактично, для однієї відеокамери російського інформаційного агентства “Федеральне агентство новин” із Петербургу “попрацювали” декілька літніх та не дуже жіночок, влаштувавши справжнє дійство із “георгієвською” стрічкою та яскраво-червоним вбранням.
Дякуючи “стрімерам” та, власне, самому, відомому блогеру Анатолію Шарію, вдалося зафіксувати фільмуючого для звітності “на гору” витівки стареньких на “Арсенальній”, так би мовити, “координатора”, чи, вірніше сказати, “продюсера” російського агентства “ФАН”, яке, по-суті, стало лише технічною базою для поширення цих жахливих для прорадянського світогляду світлин у всьому проросійському Інетернет-просторі.
І значну роль у цьому, хто б сумнівався, відіграли відомі з перших днів гібридної війни на Донбасі веб-сайти “Русская весна”, “NewsFront”, не кажучи вже про веб-ресурс “АнтиМайдан”, що відомий своїми провокаційними сюжетами іще з часів початку Революції Гідності.
Насправді, подібні сюжети вже настільки нагадують заздалегідь сплановану постановку, що вже пропадає будь-яке бажання не тільки їх аналізувати, але й дивитися, адже нічого нового за всі роки української незалежності ці пропагандисти вигадати не змогли. Все відбувається за накатаним до блиска сценарієм, який відіграють кожен раз дещо інші люди. Навіть складається враження про якійсь конвейєр.
Маємо надію, що українська громада бачить це все і розуміє, що гра на емоціях стареньких не вартує тих копійок, яки за них платяться, аби збурити суспільство, стомлене війною та економічною скрутою.

"Галицький форум"