Операція “Вісла” – злочин польського комуністичного режиму

Як передає кореспондент “Українського інтересу”, операція “Вісла” не була поодинокою акцією, вважає Софія Федина, голова Світової федерації українських лемківських об’єднань.
На її переконання, потрібно говорити не про цю конкретну конкретну кількамісячну операцію, а про великий злочин депортації українців із теренів Закерзоння, з українських етнічних теренів, який тривав протягом 1944-1951 років. Під час цих депортацій сумарно постраждало близько семисот тисяч українців.
“Потерпіли депортовані, передусім, за етнічною ознакою – тим, що були українцями”, – наголосила Софія Федина під час круглого столу “Акція “Вісла” –  злочин польського комуністичного режиму”.
Всі злочини потрібно розглядати разом, тому що злочини, котрі не було засуджено, мають тенденцію повторюватися. А депортації 1941-1951 років не було засуджено ні Україною, ні світовим співтовариством, підпреслила пані Федина.

Разом із тим, під час насильницької депортації були вчинені масові військові злочини проти українського населення, говорить голова Українського інституту національної пам’яті Володимир В’ятрович.
За декілька місяців, доки тривала операція “Вісла”, було переміщено близько 150 тисяч українців і членів змішаних сімей. Ліквідовано 1509 повстанців, знищено 1178 бункерів і криївок, заарештовано майже 2800 осіб із цивільної мережі ОУН та УПА у Закерзонні.
Взявшись за депортацію, польська комуністична влада здобувала симпатії поляків, серед яких панували антиукраїнські настрої, які були результатом жорстокого конфлікту в роки війни. Взявшись за реалізацію плану “Вісла”, польські комуністи намагались позбутись іміджу чужинців та ставлеників Москви, котрий вони мали в очах власного народу. Таким чином вони, фактично, втілили в життя лозунг націоналістів – “Польща без українців”. Польща стала фактично моноетнічною державою.

Що стосується Москви, то їй така акція була вигідна також, адже Кремль позбувався великої і згуртованої української громади на територіях, котрі належали іншій державі. Тим більше, що тут активно діяв український визвольний рух. Багато польських істориків сходяться на думці, що акцію по переселенню українців з території Польщі ініціювала Москва, запевняє В’ятрович.
“Безпосередніми виконавцями акції стали польські армія, поліція та комуністична партія. Можливо, радянське керівництво свідомо делегувало своїм польським підопічним такі повноваження – таким чином воно робило їх залежними від себе через спільну причетність до злочину”, – говорить Володимир В’ятрович.
“Ми говоримо не просто про наше минуле, ми говоримо про один з найбільших злочинів, який мав місце супроти українського народу”, – переконаний В’ятрович.
На його думку, саме формат дискусії, який враховує обидва аспекти – історичний та правовий – може наблизити нас до розуміння минулого, є тим, що сприяє порозумінню між українцями та поляками навколо проблем спільного минулого.
“Засудження злочинів комуністичного тоталітарного режиму, який панував сім десятків років у Східній Європі та колишньому Радянському Союзі, це те, що єднає українців і поляків, це те, що має зміцнити нинішню нашу співпрацю сьогодні”, – заявив голова Українського інституту національної пам’яті.

"Галицький форум"